Велика кількість жінок, що звертаються до спеціалістів Центру не мають постійної роботи, хоча й мають вищу фахову освіту. Мене як спеціаліста-юриста така тенденція змусила замислитися та проаналізувати цю ситуацію. Розібравши це питання детально, я прийшла до певних дуже цікавих висновків.
Відстежимо жіночу кар’єру починаючи зі вступу до вищого навчального закладу. Серед випускників, тобто молодих спеціалістів, як правило, 55% дівчат, але коли диплом на руках, починається найцікавіше. Якщо дівчина вчилася на державній формі навчання, то в неї ще є шанс отримати роботу, т.я. на таких випускників ще поширюється поняття державного замовлення, а у випадку навчання на комерційному факультеті розподілення на перші робочі місця відсутнє повністю. Добре коли є впливові родичи, які зможуть допомогти, а коли їх не має?
Законодавством прописано, що випускники вищих навчальних закладів, які звернулися до центру зайнятості протягом року після закінчення навчання мають право на пільгове влаштування на роботу. Крім того, підприємства, установи та організації повинні мати певну квоту для влаштування молодих спеціалістів, але на практиці все виявляється зовсім не так гарно.
Діємо в межах правового поля, звертаємось до районного центру зайнятості, отримуємо статус безробітного і починаємо ходити на співбесіди по різних установах, маючи на руках направлення. Тут виникає нова проблема, виявляється, що у молодого спеціаліста відсутній досвід роботи. Здебільшого для представників чоловічої статі таких проблем не виникає, але якщо ти дівчина, то в більшості випадків, ти починаєш замислюватися над тим, чи не змінити тобі професію. Навчаючись в ВНЗ на денній формі навчання майже неможливо найти місце тимчасового підробітку за фахом, бо працедавці не бажають мати у штаті осіб, які будуть працювати лише півдня. Про тих, хто навчається на заочній формі навчання і замислюватися страшно.
Звертаємось до інтернет-ресурсів з пошуку роботи. У 8 випадках з 10 працедавець одразу великими літерами вказує в графі стать – чоловік, а де ж рівність прописана в Конституції України та Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків»? У випадку, коли пощастить і дівчину запрошують на співбесіду, виникають нові проблеми, все добре і знання ніби-то нічого, але ВНЗ специфічний, не дуже «модний» на сьогодні. Можливі варіанти, коли витрачається декілька років на пошук першого робочого місця – це коли дівчина цілеспрямована і не відступає від обраного шляху та професії. Якщо ж рішучості не вистачає, тоді маючи вищу фахову освіту, дівчата йдуть працювати продавцями, прибиральницями, секретарками тощо.
Жінка витрачає декілька років на пошуки роботи за фахом, на співбесідах починає чути нову відмовку від роботодавців: «Все добре, базові знання хороші, Ви нам підходите, але, розумієте, Ви в такому віці, що можете піти у декрет…» Хочеться задати питання, а якби вашу матір свого часу не прийняли на роботу чи ризикнула би вона народити дитину? Чи, наприклад, якби на моєму місці була Ваша донька, Вам би сподобалась така причина відмови у прийнятті на роботу? Крім того, коли говорять такі речі, усі забувають, що за законодавством право на відпустку по догляду за дитиною мають право оформлювати як батько, так і мати, а лікарняний по вагітності та пологам надається строком 126 днів, а це не так і багато.
Йдемо далі, на роботу влаштувалися, працюємо, але виникає ще одна проблема, колеги чоловіки здебільшого вважають, що жінки працюють менше за них, що основним заняттям на робочому місці у жінок є розпиття чаю та теревені. Проте, як доводить практика, виходить зовсім інша картина. Чоловіки вважають, що вони найкращі керівники, але в основному, вони можуть лише роздавати вказівки і чекати, коли хтось їх виконає і, як правило, найбільш старанними і уважними у виконанні доручень є жінки. Вони дуже рідко кажуть, що вони не можуть це зробити. Шляхом «проб и ошибок» жінки досягають поставленої перед ними мети, а чоловіки згодом починають цим користуватися. До того ж дуже часто забувають про суто жіночу здатність робити декілька речей одночасно і кожну з них робити добре.
Якщо брати статистику різних країн світу, то виходить, що жінки в середньому працюють 35 годин на добу, хоча доба і складається лише з 24 годин. Чомусь вважається, що після закінчення офіційного часу вже ніхто не працює, але жіноча робота продовжується і вдома і вона не з легких.
Зазначимо також, що жінок першими звільняють і останніми приймають на роботу, через це вони мають найбільші строки безробіття. Коли після тривалої перерви жінка отримує нову роботу, вона, як правило, має нижчій соціальний статус ніж її колеги. Якщо розглядати коло жінок відносно яких найчастіше порушуються права у сфері трудового права, то це: жінки передпенсійного віку, молоді спеціалісти, жінки що мають малолітніх дітей тощо.
|
